Працювати на репутацію
- Головна
- Творчість
Життя за склом
Відомий французький self-made імператор Наполеон Бонапарт говорив: «Хто стоїть високо і кого бачать усі, не повинен дозволяти собі різких рухів». Додам від себе: а якщо й дозволяти, то тільки добре обмірковані пориви та підготовлені імпровізації. Будь-який керівник – власник бізнесу чи уповноважений власником топменеджер – апріорі є більш публічним, аніж рядовий співробітник. Для когось – це тягар, для когось – родзинка на торті високого соціального статусу. Проте в будь-якому разі – це зовсім інший контекст буття. Чим він визначається?
Широким колом соціальних контактів і більшою кількістю соціальних ролей. Інтересом з боку ЗМІ. І нарешті – числом охочих жбурнути у вас гнилий помідор. Необов'язково за якесь порушення норм моралі та права – з банальної заздрості, шкідливості, підлості.
Науково-технічний прогрес надав злостивцям (скривдженим підлеглим, претендентам на ваше крісло або частку ринку, міським божевільним) можливість робити це анонімно та резонансно водночас. Зараз досить розміщеного в правильній точці інтернет-простору тексту – й аудиторія збільшується в геометричній прогресії.
Вахтер чи менеджер репутації?
Пускати формування репутації на самоплив – справа небезпечна. Уявлення людини про особисті та професійні якості, що стихійно сформувалося, часом кардинально відрізняється від оригіналу. В інформаційну епоху репутація стала одним із головних чинників особистої конкурентоспроможності, а опосередковано – конкурентоспроможності підконтрольного вам бізнесу.
Репутацією треба управляти. Найпростіший шлях – знайти, як прийнято говорити в бізнес-середовищі, «спеціально навчену людину»: PR-фахівця, прессекретаря тощо. Які якості їй треба мати? Ентузіазм, здоровий глузд, інтелектуальну зухвалість, працьовитість, високий емоційний і соціальний інтелект. Список може продовжити будь-яка людина, що хоч трохи розбирається в людях.
Але є інше питання, на яке наймачам відповісти складніше. Що конкретно повинен робити фахівець, якому довіряють дорогоцінну репутацію? Багато перших осіб плутають функції корпоративного PR-фахівця й особистого прессекретаря. Звісно, якщо ви власник бізнесу й управляєте ним за принципом «що хочу, те й роблю», сконцентрувати всі PR-зусилля на власній персоні – ваше законне право. Невласникові бізнесу, котрому рано чи пізно доведеться відзвітувати щодо результатів своєї управлінської діяльності, такий егоцентризм може стати дорого. Для задоволення особистих амбіцій штатного фахівця слід використовувати обережно – у цьому разі набагато практичніше періодично консультуватися із зовнішніми експертами.
У кожного PR-фахівця свій рівень кваліфікації. Один може просто, як вахтер, доглядати за репутацією, час від часу відбиваючи атаки. Інший азартно візьметься за управління сенсами, інформаційними потоками та каналами комунікації. Відмінність у рівні професіоналізму та мотивації – кожен керівник має вибрати свою модель молота для виковування репутаційного щастя.
Сам собі репутолог
Проста істина, відома кожному керівникові: бажаєш щось зробити дійсно добре, зроби це сам. Додамо – або створи надзвичайно надійний механізм контролю. У питаннях управління репутацією цей принцип працює так само, як і в інших сферах, але є нюанс.
Людина, навіть найрозумніша, не здатна абсолютно об'єктивно оцінити свій іміджевий потенціал і вибрати ідеальну модель його розкриття. Якщо ви вирішили впорядкувати процеси, завдяки яким створюється репутація, то спочатку треба поставити діагноз: визначити особисті PR-ресурси та PR-вразливості. Потім правильно сформатувати шлях використання перших і нейтралізації других. З участю фахівця, природно – неважливо, внутрішнього чи зовнішнього. Головне – компетентного.
Під час розробки стратегії уникайте манілівщини: «Я мишка, хочу стати їжачком» (навіяно популярним бізнес-анекдотом). Робіть ставку на свої сильні сторони та придумайте, як максимально ефективно їх використовувати. Це спільне завдання і менеджера, і PR-експерта, котрий виступає в цій ситуації свого роду Мікеланджело, що відтинає все зайве та розкриває діамантове ядро об'єктивних особистих конкурентних переваг. Кожна грань призначена різним категоріям стейкхолдерів – акціонерам (якщо такі є), персоналу, діловим партнерам, журналістам, чиновникам, банкірам і т. д.
На етапі впровадження основа успішної реалізації розробленої стратегії – це зусилля, старанність і адекватність «об'єкта просування». Це зовсім не означає, що варто переписувати статті та пресрелізи, давати будь-кому охочому телефонні коментарі на межі фолу, не ставлячи до відома PR-фахівця, безупинно оновлювати статуси в соціальних мережах. Усі ці дії мають бути процедурно розумно сконфігуровані та не заважати основній роботі, виконуватися не волюнтаристськи, а з урахуванням думки PR-професіоналів. Їм, зрештою, за це гроші платять.
Керівник або бізнесмен, що вирішив серйозно зайнятися своєю репутацією, має навчитися рефлекторно оцінювати репутаційні наслідки своїх вчинків і слів. Тому що у форматі «життя за склом» довіру викликає насамперед інсайдерська інформація. Якщо хочете, щоб вас вважали пристойною людиною, дійте, як притаманно пристойній людині. Або майте вагоме обґрунтування, чому в тому чи іншому разі відхиляєтеся від «виконання дхарми». Написано в стратегії, що ви демократ, будь ласка, не відгороджуйтеся від колективу. Вирішено, що гендерні характеристики випинати недоцільно – будьте директором, а не директоркою, прем'єром, а не прем’єркою.
Кожен акт комунікації – від «доброго ранку» секретарці до спілкування з губернатором – є для вас PR-активністю. Акценти мають бути розставлені так, щоб на виході сформувати образ людини, з якою хочеться працювати (адже люди приходять у компанію, а йдуть від керівника), якій не хочеться викручувати руки під час укладання контракту, якій хочеться заплатити більше грошей і дати більше повноважень.
Так, це важка праця. Ні, вона не приносить негайного ефекту. Проте репутація – це єдиний актив, котрий належить вам безроздільно. І це головний привід про неї піклуватися ретельно та безупинно.
http://forbes.net.ua/woman/1369572-rabotat-na-reputaciyu