Жертви інформаційної війни

• Головна
• Творчість

За всіх часів сильні світу цього намагалися так чи інакше ввести в оману більш слабких представників роду людського, щоб мати з цього певні вигоди. Але ніколи в історії некритичне споживання інформації не було настільки небезпечним, як нині. Контроль над висвітленням сьогоднішньої реальності дозволяє сконструювати бажану завтрашню реальність.

Світ змінився – сьогодні політичні, економічні, соціальні процеси детерміновані процесами інформаційними. І успіх у всіх цих сферах залежить від ефективності комунікаційної політики вже не в десяту, п'яту, третю, другу чергу, а в ПЕРШУ. Міжкраїнна, міжгрупова, міжособистісна конкуренція здобуває форму інформаційного протиборства, яке в найгострішій фазі стає інформаційною війною. А глобалізація та повальна інтернетизація зумовлюють зниження порога критичного сприйняття інформації та роблять це протиборство масовим і таким, яке складно контролювати.

І, по правді, байдуже, говоримо ми про війну Ареса (звичайні збройні конфлікти), війну Афіни (боротьбу економік), війну Христа (боротьбу ідей). У всіх цих випадках сучасна війна – це так звана війна шостого покоління, у якій сторона, що нападає, намагається позбавити сторону, що обороняється, волі до опору ще до початку активної фази бойових дій. Тобто йдеться про сенси та цінності, а значить, про так званий інформаційно-психологічний вплив. Який буде різним залежно від рівня інтелектуального розвитку та психологічної стійкості об'єкта впливу.

На початковому етапі інформаційної війни агресор діє обережно, оскільки суспільство-мішень, навіть не занадто освічене та гармонійне, у спокійні часи все-таки вимагає доказів, перш ніж повірити, що 2 х 2 = 5. Поки здатність до критичного мислення у лідерів думок залишається досить високою, доти інформаційно-психологічний вплив здійснюється на рівні спроб логічно обґрунтувати нелогічні твердження, тобто шляхом переконання.

У міру посилення впливу (збільшення потоку поганих новин – реальних і фейкових, підвищення градуса емоцій під час їхнього висвітлення, наростання тенденційності висвітлення), кількість людей, котрі можуть зберегти ясність мислення, скорочується. Фрустрація, депресія, страх – стани, що сприяють некритичному сприйняттю інформації. Тому основним способом, яким діє агресор, дуже скоро стає вплив. Переданий у цьому форматі інформаційний сигнал сприймається як стимул до безпосередньої дії, минаючи стадію логічного осмислення споживачем даних.

Вплив навіюванням здійснюється не на свідомість, а на підсвідомість, причому цілеспрямовано. Штучно збільшується кількість джерел (дез)інформування, лавиноподібно зростає активність її подання, необґрунтовано підвищується авторитетність джерел, фактаж або вимисел подається малими дозами з певним розставлянням акцентів, щоб ускладнити або зробити неможливими спроби логічної обробки на свідомому рівні.

У випадку України та з урахуванням особливостей теперішнього моменту варто дуже чітко усвідомлювати, що ніхто нам не допоможе – «ні цар, ні Бог і ні герой» – захистити себе та своїх близьких від зловмисної інформаційної агресії або ненавмисної, але публічної істерики, що вводить в оману, публічних персон, експертів, журналістів. Нікому це не вигідно, тому що творці та транслятори будь-яких повідомлень мають на меті не суспільні (це взагалі ілюзія), а групові й особисті інтереси. І будь-яка інформація для широкої аудиторії проходить три фільтри:

• геополітичний (на відповідність геополітичним вподобанням власника ресурсу та його ключових патронів-партнерів-замовників);
• капіталістичний (на відповідність корисливим інтересам власника і тих, що з ним);
• світоглядний (на відповідність системі цінностей редакторату та конкретного журналіста).

Тому справа особистої інформаційної безпеки кожного з нас – вивчити прості правила діагностики деструктивних впливів. Перші ознаки того, що отримана з певного джерела інформація є спробою маніпулювати нашою свідомістю або підсвідомістю, прості:

• висока частота (повторення) того самого повідомлення;
• мозаїчний характер подання інформації, вихоплені з контексту подій окремі факти або «факти»;
• анонімність або завуальованість, або одіозність джерела;
• невідповідність назви матеріалу або відеоряду закадровому тексту;
• зайва емоційність подання змісту – епітети, алегорії, метафори;
• однозначно обвинувальна тональність – зловживання негативними словами-«штампами» (корупція, дискримінація, бюрократія, зневажливі прізвиська для тих, хто думає інакше);
• тональність, що однозначно вихваляє, – зловживання пафосними поняттями («воля, рівність, братерство»);
• безапеляційні твердження без логічного обґрунтування;
• прямі заклики до дії без попереднього логічного обґрунтування розумності та доцільності дії;
• підміна понять («примус до миру» замість «війна»);
• ігнорування загальновідомих фактів, що суперечать твердженню, яке міститься в матеріалі;
• суперечливість висловлених суджень.

Якщо хоч один симптом присутній в інформаційному повідомленні – це привід замислитися. Якщо присутні два – критично поставитися до інформації (порівняти різні джерела, попередньо зрозумівши їхній «родовід» і «таємницю») і з високим ступенем ймовірності відмовитися використовувати її як керівництво до дії. І це вже буде маленька перемога над тими, хто хоче підкорити нашу волю собі та скористатися нами як безглуздою та безсловесною біомасою у своїх підступних цілях.

Фактично сьогодні більше немає засобів масової інформації (ЗМІ), є засоби масової комунікації (ЗМК) – цілеспрямованої та залежної від тих, хто замовляє музику. Відповідно, «ковтати», не «пережовуючи», інформацію та вірити всьому побаченому та почутому в ЗМІ нині – злочинна наївність стосовно себе та своїх близьких. Наочний приклад віктимної поведінки кролика, що йде в пащу до удава.

Але ж кролик може перестати дивитися в очі удавові. І ми можемо дотримувати інформаційної гігієни:

• обмежити споживання потенційно деструктивної інформації;
• відмовитися говорити те, що нав'язують нам штампами;
• взяти час на обмірковування новин, які здаються важливими;
• сформувати для себе базовий, не розфарбований емоціями контекст подій;
• оцінювати будь-яке нове повідомлення як черговий штрих до об'єктивної картини світу;
• представити бажане майбутнє та подумати, сприяє чи перешкоджає його створенню модель поведінки, яку так настирливо рекомендують мас-медіа або популярні блогери.

Найбільш захищене від інформаційної агресії те суспільство, яке гармонійно розвинене та має базові навички медіаграмотності. Україні до цього рівня ще зростати й зростати – дай Боже, щоб ми мали на це ще один історичний шанс. Але кожен із нас може вже сьогодні зробити маленький крок у цьому напрямку. Не ретранслюючи (усно або письмово) сумнівну інформацію, не використовуючи модний ярлик для позначення опонента, котрий думає інакше, перевіривши, хто є власником того або іншого мас-медіа. Кращі ліки в неясний час – це здоровий глузд, високу концентрацію якого потрібно всіма силами підтримувати в змученому мозку та пораненій душі. Іншого шляху уникнути долі жертви інформаційної війни, на жаль, не існує.

http://forbes.net.ua/woman/1372794-zhertvy-informacionnoj-vojny