Репутаційна криза: у страху очі великі

• Головна
• Творчість

Найпопулярніша параноя нашого часу – страх втрати репутації. Причому це стосується і публічних осіб, і звичайних людей, чиє коло спілкування навіть у безрозмірних соціальних мережах не ширше за декілька десятків знайомих або умовно знайомих.

Зазвичай страх втрати репутації геть невиправданий, оскільки епізодична критика ззовні, навіть дуже гостра, не завжди впливає на репутаційні активи особистості. А тим більше не є ознакою того, що можна назвати репутаційною кризою. Тому якщо щось побачене та почуте про себе улюблену турбує людину, варто зупинитися та продіагностувати ситуацію.

Згідно з методологічною базою управління репутацією репутаційний ризик – це сукупність ризиків:

• які пов'язані з невиконанням обов'язків чи недосягненням цілей або які утворилися через зовнішній недоброзичливий вплив;
• які обумовлюють втрату довіри значущих аудиторій.

Ключові моменти – недосягнення цілей і значущість аудиторій. Тобто якщо прикрі чутки про вас переказує свекруха, через що чоловік скасовує поїздку на Мальдіви – це репутаційна криза. Якщо ту саму інформацію передає сусідка сусідці, а її не чують ані чоловік, ані свекруха – це дзижчання віртуальної мухи на периферії свідомості, не більш того.

Однак ситуації, коли репутаційні ризики призводять до репутаційних криз, не такі й рідкісні. Як боротися з кризою? Насамперед, слід визначити її причини, зрозуміти, про що йдеться – про фундаментальні речі чи про поверхневі кола на воді. На стратегічному рівні реально нашкодити своїй репутації в згаданому нами гумористичному кейсі про чоловіка та його маму можна, наприклад, систематично не вітаючи свекруху з дорогими її душі святами, наступаючи на хвіст її улюбленій левретці та не проводячи профілактично-психологічну роботу із чоловіком на предмет лікування латентного Едипового комплексу. Відповідно, ліквідувати загрозу своєму добробуту можна, тільки роблячи щось у практичній площині, а не кидаючи слова на вітер.

Двобої в соцмережах із найпекельнішими образами – те саме, що на піщаній косі, де припливи-відпливи змивають усі букви та символи. Інтернет має вічну пам'ять, але без мотивованого злісними помислами людського наміру та ресурсного забезпечення цей безрозмірний архів не оживе. І навіть якщо й оживе, то зміцнюючи свою репутацію (підсапуючи значущі цільові аудиторії з метою завоювання, утримання та збільшення їхньої довіри), цей ефект можна мінімізувати до рівня легкого репутаційного ризику, який не призведе до кризи завдяки антикрихкості реноме – здатності репутації до самовідновлення та самовідтворення.

Більше того, якщо боротися не на словах, а на ділі, то навіть у глибинній кризі можна за методом айкідо знайти потенціал для прориву, хай навіть тимчасового. Пам’ятаєте хрестоматійну історію реакції преси на висадження Наполеона Бонапарта, що прибув з вигнання на острові Ельба у Францію?  Судячи із заголовків статей ексімператор за два тижні повністю відновив свою репутацію: «Корсиканське чудовисько висадилося в бухті Жуан», «Людожер іде до Грассу», «Узурпатор увійшов у Гренобль», «Бонапарт зайняв Ліон», «Наполеон наближається до Фонтенбло», «На Його Імператорську Величність очікують сьогодні у вірному Парижі».

Тому кожній репутаційно залежній людині є сенс більш реалістично подивитися на ситуацію. По-перше, нагадаю, що в дійсності дуже мало тих, хто справді хоче нашкодити вашій репутації. Для істотної шкоди треба витрачати енергію (сили, час, гроші, нерви), тож без вигоди, що маячить попереду, на це мало хто погодиться, якщо ви не товстосум, котрого потенційно мають розкуркулити, або не легко шантажована «селебрять». По-друге, тому що на боротьбі з вітряними млинами уявного репутаційного ризику можна втратити набагато більше, ніж ресурси.

Як влучно сказав Шрі Шрі Раві Шанкар (один із найяскравіших сучасних гуманітарних лідерів, послідовник Махатми Ганді): «Усе наше життя обертається навколо грошей, стосунків і репутації – цих трьох речей. І в гонитві за ними ми втрачаємо здоров'я, і життя починає обертатися навколо цих чотирьох: гроші, стосунки, репутація та здоров'я. Це призводить до того, що ми бігаємо по колу в гонитві за цими чотирма речами і, нарешті, стаємо дуже нещасними. А стаючи нещасними, ви втрачаєте всі чотири – те, що люди вважають життям!»

Тож намагайтеся не потрапити в пастку параної та хворобливого самолюбства й живіть повним життям. А якщо справжня репутаційна криза розпочалася, то зустрічайте її з честю, вчіться на цих уроках, проривайтеся на якісно новий рівень буття.