Перпендикулярний лайф-менеджмент
Час – милосердний лікар, жорстокий учитель або просто апріорний параметр нашого світу. Хтось вважає, що він лінійний, хтось – що нелінійний, хтось взагалі певен, що Всесвіт живе за іншими законами. А от люди бізнесу та просто співгромадяни, стурбовані особистою ефективністю, переконані в тому, що наявним у нашому розпорядженні часом треба управляти, а життя намагатися впорядкувати. Звідси інтерес до лайф- і тайм-менеджменту. Хоча, варто дослухатися до Булгакова: «… для того, аби управляти, потрібно принаймні мати точний план на певний, хоч трохи пристойний строк. Дозвольте ж вас запитати, як же може управляти людина, якщо вона не тільки не має змоги скласти який-небудь план хоча б на сміховинно короткий строк, ну, років, скажімо, на тисячу, але не може ручатися навіть за свій власний завтрашній день?»
Нехай сказане тут мною і пролунає єрессю, але я, як і таємничий незнайомець на Патріарших ставках, переконана, що жорстке планування в турбулентному бізнес-середовищі – скоріше на шкоду, аніж на користь. Звісно, мінімізувати негативні ефекти можна за рахунок різних методик регулярної актуалізації планів (різних версій ковзного планування). Однак, на мою думку, у сфері управління важливіше виробити концептуальний підхід, розуміти пріоритети та «тримати ніс за вітром», проактивно вловлюючи ранні тренди та використовуючи вікна можливостей.
Зрозумілий приклад – бюджетування та безбюджетне управління (beyond budgeting). За своєю природою перший підхід припускає, що на чільне місце ставлять форми звітності – калькуляції, бюджети тощо. Другий – розуміння стратегічного вектора, знання ринку й уміння ухвалювати управлінські рішення (в тому числі визначати пріоритети).
Відповідно, на мою особисту, глибоко суб'єктивну думку, у тайм-менеджменті теж можна йти за одним із двох подібних шляхів. Тобто у межах першого з них треба ретельно планувати кожен крок, створювати списки справ, ранжирувати їх за ступенем «терміновості-важливості», використовувати паперові й електронні планувальники, жити за графіком. А от в межах другого можна навіть жити за принципом героя фільму «Завжди говори ТАК», використовуючи всі можливості, котрі пропонує життя, та не намагаючись загнати все його різноманіття в прокрустове ложе твердих принципів і пропорцій розподілу тимчасового ресурсу.
Мій особистий варіант «перпендикулярного лайф- і тайм-менеджменту» близький до другого варіанта. З тією різницею, що я не настільки сліпо вірю в беззастережну мудрість Всесвіту і час від часу кажу «ні» можливостям різного ступеня принадності, які з’являються. Однак я не знаю, що таке планувальник (тобто бачила, показувала людям, як користуватися, але сама ніколи не використовувала), ранжирування «важливе-термінове» проводжу рефлекторно, зустрічі намагаюся планувати з дня на день у режимі гнучкого підлаштовування графіків «високих договірних сторін». І люблю не знати, «що день прийдешній мені готує». Для мене було б нескінченно та надзвичайно нудно точно знати, як я проживу завтрашній день. У житті має бути місце сюрпризу не в меншій, а навіть у більшій мірі, аніж подвигу. Тому після ранкового сеансу необтяжливих зустрічей я даю пані Фортуні право здивувати мене новими відгалуженнями життєвого шляху.
Можливо, розкіш жити в такому режимі мені дає специфічна професія, а здатність пам'ятати свій графік і планувати життя без записів і гаджетів – гарна (тьху-тьху-тьху) спадковість. Однозначно, я нікому не порекомендую додержувати мого прикладу. У кожного свій стиль лайф-менеджменту: комусь підходять класичні моделі, яким навчають консалтингові та тренінгові компанії, хтось повинен сам винайти велосипед, а хтось вміє успішно інтуїтивно «серфити» без лоції. Тому тим, хто вирішить будувати життя «перпендикулярно» принципам планування, є сенс оцінювати ризики ретельно, пробувати обачно, не впадати в крайнощі та комбінувати «плановість» і «позаплановість» розумно, без фанатизму. Нехай буде з вами Час і Радість.
http://forbes.net.ua/woman/1373604-perpendikulyarnyj-lajf-menedzhment