Олена Дерев’янко: «Піарник має насолоджуватися своїм дивним способом життя»
- Головна
- Інтерв'ю
1. Чи потрібно PR-фахівцеві мати профільну освіту?
Однозначно ні, тому що я не знаю вишів ані в Україні, ані за її межами, випускники яких одержували б усі необхідні для роботи в сфері PR знання. Ми повинні, як гарні лікарі, лікувати не хворобу, а пацієнта, тобто крім професійних знань, мати ще дещо за душею, включаючи інтуїцію.
2. Чому насамперед має навчитися піарник, аби стати професіоналом?
Для початку варто цікавитися життям, любити читати й уміти трактувати тексти та ситуації, брати відповідальність, розуміти мотиви дій людей. І це все не зі сфери професійних знань, а зі сфери особистісних якостей. Це фундамент, який будують сім’я, школа та життя, а не навчальні заклади. На виході повинен утворитися самомотивований енциклопедично освічений емпат. А потім уже додається професійна надбудова: розуміння логіки функціонування організацій різних типів і моделей споживчої й електоральної поведінки, знання всесвітньої історії та світової культури, уміння орієнтуватися в хитросплетіннях інформаційного простору, навички ведення переговорів тощо.
А взагалі піар – це творчість. І до нього теж треба мати хист.
3. Які 3 найважливіші настільні книги для PR-професіонала?
Якщо говорити тільки про професійну літературу, то трьох книг, що будуть корисними щодня, і не набереться. Колосальна кількість повторів, сумнівних і марних висновків, переважно повна невідповідність реальній практиці. Тому в кожного ці книги будуть своїми. Я знаю людей, які читають для професійного натхнення священні тексти – Біблію, Тору, Коран, Бхаґавад-Ґіту. Знаю тих, хто читає мемуари, і тих, кого вабить художня література. Мій же особистий список безмежний – це може бути і щось прочитане в ранньому дитинстві-отроцтві (на кшталт «Проклятих королів», «Государя», «Людської комедії»), і нові речі. Приміром, у наш веселий час я б сказала, що книги Террі Пратчетта – «Правда», «Рухомі картинки», «Фатальна музика» – дивовижні речі для будь-якої людини, що намагається впливати на суспільну свідомість.
4. Як відрізняти «правильні» тренінги від непотрібних?
Зовсім некорисних тренінгів не буває. З будь-якої найнуднішої книги можна витягти (а потім воскресити в пам'яті) хоча б одну непогану думку. І майже кожен тренінг (за винятком тренінгу абсолютного нарциса-дилетанта) змушує нас струснутися, а завдяки цьому активніше працюватимуть свідомість із підсвідомістю. Водночас правильний тренінг для кожного свій, тому що в кожного свої потреби в самонавчанні. Тому можна хіба що порекомендувати тривіальні речі: подивитися на професійний досвід тренера, почитати його власні тексти та відгуки про нього, уважно вивчити програму тренінгу, чесно подивитися на себе з боку або попросити про це розумного колегу, щоб зрозуміти, які лакуни треба заповнити. Тобто спробувати не потрапити в халепу. Але це завжди лотерея. Є люди, яким не подобаються взагалі будь-які тренери. А є й ті, хто в присутності яскравих викладачів страждає до такого ступеня, що починає заздрити, ненавидіти та необґрунтовано злостивити.
5. Назвіть особисті якості, якими має володіти професіонал і які йому слід розвивати в собі.
Стримувати перший порив душі, бути багатозадачним адептом Юлія Цезаря, насолоджуватися своїм дивним способом життя та специфічним видом трудової діяльності.
6. Яким Ви бачите ідеального підлеглого?
Я не люблю слово підлеглий і високу ієрархію. Є люди, які працюють разом. І цих людей я б хотіла б бачити досконалими. Вони мають високий рівень соціального й емоційного інтелекту, вміють зберігати секрети, швидко мислять, є відповідальними за свої слова, орієнтуються в реальності, як риба у воді. Саме такі в нас і працюють.
Запитання ставив Олексій Фурман
http://reklamaster.com/marketing-and-advertising/elena-derevjanko-piarschik-dolzhen-naslazhdatsja-svoim-strannym-obrazom-zhizni